А чи хочете ви щоб я пішла на річну програми літосвіти, чи пожаліємо людей?

Зрештою, література майже завжди спрямована викликати емоції

Є книги що занурюють у спокій і щастя. Є ті, що змушують переживати злети і падіння. Ті що змушують плакати, сміятися, тремтіти. Ті, що обурюють. Ті, що надихають. Ті, що жахають.

Висока полиця - дарує відчуття "який я розумний" або "який я дурний"

Я думаю це і є найголовніше. Не кількість вигинів в сюжетних арок, не плотність епітетів на квадратний метр тексту. Емоція.

Розкажіть, яку емоцію дають ваші історії?

Я почну: академка, яку я зараз пишу, створює відчуття ностальгії за тим, чого в тебе ніколи не було

Сьогодні слухаю лекцію про те, як писати код сайту, щоб він швидше реагував на все.

А ще готую для вас одну невеличку, але (сподіваюся) приємну штуку.

Сіла в потяг, як думаєте, що буде?

Отак ви в мене вірите, та? 😑

Зізнаюся, новина про "згортання діяльності" Друкарні мене трохи підкосила.

Це проєкт, яким я захоплююся. Це проєкт, якому я заздрю. Мені не все подобається стилістично, але він зроблений охайно, професійно, сайтом реально зручно користуватися, і я впевнена, що він має дуже великий потенціал для того щоб стати чимось великим, глобальним і вийти за межі України.

Одразу як я побачила "не забудьте копіювати власні довгочити", я сіла і зробила за пару днів на колінці простенький блог "Совина Редакція", куди перенесла свої старі статті і куди команда уву тепер переноситиме решту наших довгочитів, включно з офіційним перекладом "Методу Сніжинки".

...Метод сніжинки... Посилання на друкарні лежить зараз на сайті Ренді Інгермансона, автора методу, розумієте? І мені доведеться йому писати просити замінити. Бо такий класний проєкт згортає діяльність.

Я не хочу щоб таке сталося з UWU. Я завжди картаю себе за те, що я дуже невдалий варіант "лідерки" будь-чого.

Але я не хочу здаватися.

Я коли завжди

Скільки разів ще "революційним" митцям треба зобразити член/вагіну/клітор/цицьки/сраку на картинах, скульптурах і фотографіях, щоб це перестали описувати як "прорив, бунт, нове слово"

Слово не те шо не нове, воно вже плісняве багато років.

І чому коли це все зображається в романтичній літературі це автоматично стає не "бунт нове слово", а "фу, попса"

Ходжу по музею, плююся на подвійні стандарти

Магічний реалізм то високополична попса

Заходиш в твітер на пʼять вільних хвилин на день, пишеш жартівливий твіт.
Повертаєшся — його вже розпинають як серйозну літературну аналітику 🤣🤣🤣

Склала собі розклад на книжкову країну. Сині — події на яких я обовʼязково буду (дві з них я веду, ахаха).

Зелені — шанси, що я там буду не нульові, але тільки якщо буде вільний час і я не буду потрібна на нашій ятці.

Розминайте руки, будете писати зірочки для авторів!

Коротше, Уву треба переписувати з нуля 😬

Завдяки відео книгарень Vivat дізналась, що сьогодні день жестової мови

Дуже крута ініціатива!

Якщо вам цікаво, де я зникла

Якщо теж не спали від вибухів і хочете, щоб вся русня здохла, закиньте за мавік для 82-ї бригади. Дуже хочеться дотягнути до 100К, а поки немає й п'ятидесяти (

Бонусом - за донейт хтось отримає дві книжки Георгі Ґосподінова з його підписом.

Ну що, книжкову країну для нас завершено. Всім дуже дякую, хто заходив до нас на активності, сподіваюся вам сподобалося

Попереду розсилка залишку зірочок і підведення підсумків.

Я особисто таке враження що побачила взагалі всіх кого можна і кого не можна було. Втомлена. Але рада. А ви були на КК?

Американська гільдія авторів запустила таку сертифікацію - можна в книжку отримати офіційне підтвердження, що вона написана людиною.

Але перевірки не те, щоб суворі: для отримання потрібно вступити в гільдію, підтвердити свою особу і підписати документ, в якому "гарантувати, що текст повністю (за виключенням мінімального редагування) написаний людиною". Ідея в тому, що якщо шахрайство буде виявлено, Гільдія бере на себе зобовʼязання судитися з порушником за умовами підписаного договору.

Як вам ініціатива?

я тут нещодавно в Швецію по роботі їздила...