#з_архівів_Зерова
Частина ІІ
Ще кілька кололітературних думок з листа Рильського до Зерова (гортай вище, щоб знайти частину І).

(Мрія; метафора корабля)

Я собі як прекрасну мрію малюю можливість працювать укупі з Вами, з Якубським та Филиповичем, коло одного літературного діла. Ачей найшлись би іще товариші, котрим не завʼязало очей на ту істину, що коли не брать на свій корабель нічого з минулого, коли по-коряковському способу «розпаплюжить» усі традиції, то корабель врешті піде до дна. А ми б збудували Арго! Між нами були б і досвідчені керманичі Зерови, і захоплені мрією про золоте руно невідомих берегів Тичини… І це було б мистецтво.

(Рефлексія на деяких сучасників)

Безграмотного фіглярства нинішніх пророків я не визнаю, – і в щирість їх не вірю. Це так як Алешко: писав, писав «очі-ночі»… нараз ударив себе по лобі: дай-но буду футуристом (взагалі «истом») – і написав «Бузівка» і т. п. Це таке все дешеве, що мене нудить – не як од сараджевського коньяку, а як од найпоганішого самогону. Що може бути «страннее» деяких молодих поезій Метерлінка (знаю їх тільки в рос. перекладах), – а між иншим яка краса! Бо там є  дві речі, що даються лише природою: щирість і талант.

Ось так один лист привідкриває дверцята на щирі погляди Рильського початку 20-х рр.: бажання плідно працювати з товаришами по духу (Зеровим, Филиповичем — словом, “неокласиками”); несприйняття настанов на розрив із старим мистецтвом задля створення нового (думки критика Коряка, але не тільки); усвідомлення, що для їхніх віршім коло читачів досить обмежене (див. частину І). Дальші висновки робить лишаю вам)