Анатолій Василенко «Секс 89»
1989 рік, робота виконана для звороту обкладинки сатиричного журналу «Перець».
Якщо хтось зі старших памʼятає такий, відгукніться)
1989 рік, робота виконана для звороту обкладинки сатиричного журналу «Перець».
Якщо хтось зі старших памʼятає такий, відгукніться)
🔥5👍1
Збережені портрети Анатоля Петрицького з понад (чи коло) сотні, що він виконав нароикінці 20—поч. 30-х рр.
1. Микола Скрипник — нарком освіти УСРР
2. Павло Тичина — поет
3. Лесь Курбас — постановник, член Березіля
4. Михайль Семенко — поет-футурист
1. Микола Скрипник — нарком освіти УСРР
2. Павло Тичина — поет
3. Лесь Курбас — постановник, член Березіля
4. Михайль Семенко — поет-футурист
❤3👍1
Освітарня
#з_архівів_Зерова (Реакція на вістки від “друзів з Парнасу”) Оточений ріжними дрібʼязковими людьми і стосунками, всякими безкінечно одноманітними папірцями із «Наробразу» і т[ому] под[ібною] прозою, – я прямо оживаю, коли отримаю звістку од когось із товаришів…
#з_архівів_Зерова
Частина ІІ
Ще кілька кололітературних думок з листа Рильського до Зерова (гортай вище, щоб знайти частину І).
(Мрія; метафора корабля)
(Рефлексія на деяких сучасників)
Ось так один лист привідкриває дверцята на щирі погляди Рильського початку 20-х рр.: бажання плідно працювати з товаришами по духу (Зеровим, Филиповичем — словом, “неокласиками”); несприйняття настанов на розрив із старим мистецтвом задля створення нового (думки критика Коряка, але не тільки); усвідомлення, що для їхніх віршім коло читачів досить обмежене (див. частину І). Дальші висновки робить лишаю вам)
Частина ІІ
Ще кілька кололітературних думок з листа Рильського до Зерова (гортай вище, щоб знайти частину І).
(Мрія; метафора корабля)
Я собі як прекрасну мрію малюю можливість працювать укупі з Вами, з Якубським та Филиповичем, коло одного літературного діла. Ачей найшлись би іще товариші, котрим не завʼязало очей на ту істину, що коли не брать на свій корабель нічого з минулого, коли по-коряковському способу «розпаплюжить» усі традиції, то корабель врешті піде до дна. А ми б збудували Арго! Між нами були б і досвідчені керманичі Зерови, і захоплені мрією про золоте руно невідомих берегів Тичини… І це було б мистецтво.
(Рефлексія на деяких сучасників)
Безграмотного фіглярства нинішніх пророків я не визнаю, – і в щирість їх не вірю. Це так як Алешко: писав, писав «очі-ночі»… нараз ударив себе по лобі: дай-но буду футуристом (взагалі «истом») – і написав «Бузівка» і т. п. Це таке все дешеве, що мене нудить – не як од сараджевського коньяку, а як од найпоганішого самогону. Що може бути «страннее» деяких молодих поезій Метерлінка (знаю їх тільки в рос. перекладах), – а між иншим яка краса! Бо там є дві речі, що даються лише природою: щирість і талант.
Ось так один лист привідкриває дверцята на щирі погляди Рильського початку 20-х рр.: бажання плідно працювати з товаришами по духу (Зеровим, Филиповичем — словом, “неокласиками”); несприйняття настанов на розрив із старим мистецтвом задля створення нового (думки критика Коряка, але не тільки); усвідомлення, що для їхніх віршім коло читачів досить обмежене (див. частину І). Дальші висновки робить лишаю вам)
👍3
#цензура_в_срср
Справедливості ради, скажу, що на 50 томів (54 книжки) 237 сторінок купюр, з яких сторінок 100 — тексти польською та латиною — це не так вже багато, і припускаю, що в тих 54 книжках ховається купа відвертих висловів і про росію, і про москалів, і про Україну та українців.
Так чи так, а цензуру треба викривати!
Справедливості ради, скажу, що на 50 томів (54 книжки) 237 сторінок купюр, з яких сторінок 100 — тексти польською та латиною — це не так вже багато, і припускаю, що в тих 54 книжках ховається купа відвертих висловів і про росію, і про москалів, і про Україну та українців.
Так чи так, а цензуру треба викривати!
👍1