Читаю «Мову драконів» і не перестаю дивуватись тупості головної героїні.

В книзі британське суспільство поділене на три різні класи. Чим нижчий клас, тим менше в нього прав, можливостей і т.д. І тут же додається по сюжету повстання, тиранічна влада, загалом, повний набір.

Батьків головної героїні звинувачують у тому, що вони зрадники і закривають у вʼязниці — це не спойлер, це початок книги. Меншу сестру гг забирають, кращу подругу — викидають з системи і змушують жити у гето. Гг на все це дивиться і така, ну то ж вони не зі зла, то ж така стратегія влади, третьому класу має житись дуже добре.

Їбать, подруга, ти тупа? Тобі осьо прямим текстом люди з третього класу кажуть, що у них нема їжі, нема опалення. І ця в світі рожевих поні 🤦🏼‍♀️

Зрозуміла, для чого потрібні книжкові клуби:

— до книжкового клубу: боооже, яка класна книга.
— після книжкового клубу: що за херню я прочитала?

Читаю далі «Мову драконів» (на 300 сторінці мене прям капець як захопило) і задумалась над тим, що ми часто дуже хочемо бачити ідеалізованих героїв навіть суто на підсвідомому рівні (ладно, може ви не хочете, а я, судячи з усього, хочу).

Бо я оце горіла на головну героїню і далі з розвитком сюжету стає зрозуміло, що в цілому, начхати вона хотіла на війну, й на те, що певні її дії можуть поставити під загрозу існування драконів як виду. Її мета — врятувати сестру та батьків, whatever it takes.

І от я зловила себе на думці, що засуджую її за це, ну бо існування цілого виду і життя однієї родини — не співставні речі. Але як задуматись, то якби у мене стояв вибір між порятунком сімʼї і тим, аби поставити якихось вомбатів (вибачте, вомбати) в умови, де вони можуть вимерти, нуууу. Я б не обрала вомбатів (вибачте, вомбати х2).

Попридумують ото: бети, хуєти, які тільки книжки засирають.

#коментуютредс

В «Енциклопедії фейрі» собаку головної героїні звуть Шайтан. В оригіналі він Shadow.

Чого, бляха, Шайтан?

А, я поняла. На сотій сторінці оформлення діалогів вже пішло по пизді

Провела суботній вечір з користю — побувала на книжковому клубі @storiesbyyulia.

Говорили про книгу «Відьма вмирає втретє», токсичну маскулінність та шлях антагоніста. Хіхікали над мемами й дивились на котиків. Чарівно, ну🖤

А ще, мене ніхто не питав, але я скажу, що мій улюблений момент у книзі — це питання про сойку та червʼяків. От там я прям хрюкнула від сміху.

Переклад «Енциклопедії фейрі» — це обнять і плакать.

🔺«Вони тримають підмінка замкненим на горищі. Псувати виродків — це єдиний спосіб їх задобрити».

На цьому моменті я дуже зависла, бо взагалі він радив ставитися до підмінка краще. Тому фраза про «псування виродків» не мала жодного сенсу.

Як було в оригіналі:

They keep the changeling shut away in an attic. Spoiling the brats rotten is the only way to appease them.

🔺«Ти і так був невдалий».

Просто, што? Ви суто переклали фразу через гугл?

And you have thus far been unsuccessful.

🔺«Втрата двох хлопців, обом ледве за двадцять, глибоко вразила селян».

Все б нічого, тільки йдеться про дівчат.

The loss of two youths, both barely turned twenty, weighed that heavily upon the village.

А оці всі редактори, які вказані наприкінці книги, вони зараз з нами в одній кімнаті?