– Ви мене кликали, Юріє Степановичу, – обережно почала вона, впливаючи до кабінету начальника. Кожного разу, як він кликав її до себе, Марія почувалася мушлею, яку прибиває хвилями до кам’янистого берега.

Марія бачила запотілі вікна, вкриті червоними шпалерами криві стіни, картини в коричневих рамках, рипучі крісла, відчувати підошвами старий килим, і розуміла, що це все тепер не Миколи Івановича. Спостерігала за моложавим обличчя, схиленим над столом попереднього начальника.

– Пиши про нові шпалери, – відчеканив чоловік, не підіймаючи голови від столу, гнівно чиркаючи ручкою по паперах і відкладаючи їх в купку зліва. – Вже. Пост через годину має бути на сторінці.
– А як же-
– Я сказав вже!

Стіл здригнувся від удару.

Марійка тупилася в протерті літери на клавіатурі. «А», «Т» і «Н» постраждали найбільше – їхня фарба зовсім стерлася, залишивши лише ледь помітні контури. Коли жінка прийшла у відділ вперше, ще на старому офісі, цей комп’ютер був зовсім новенький. А тепер йому ледь не кожного місяця потрібні чистка і ремонт.

Марійка могла дивитися довго, цілий день, але колега все ж поплескала її по плечу, вирвавши із трансу.

У всіх у відділі за цей довгий злощасний рік виробилася надзвичайна суперздібність розуміти накази нового начальника навіть тоді, коли він каже одне-єдине слово. Не оминуло це і Марійку, якій доводилося контактувати з ним найчастіше після секретарки.

Вона тяжко зітхнула і провела долонею по шовковистому чорному волоссю (бо фарбованому, насправді воно на дотик як мочалка). Приступила до роботи: «писати про нові шпалери» означає «дізнатися в менеджера, які нові дизайни шпалер вже розроблено, які пущено в розробку і через скільки вони будуть на ринку, гарно і доступно це все описати не більш як на три абзаци, розмістити на сайті у в групах фабрики, розповсюдити по групах міста, розіслати електронкою по ЗМІ і, нарешті, відчитатися босові». І на все про все – година.

Обережний стук в двері за п’ятнадцять хвилин перша вивів її з трансу. В порозі, притуливши до грудей кіпу паперів, стояла нова секретарка – Настя.

Дівчина помітно вагалася. Бігала пулькатими очима по стінах, зупинялася на деяких предметах, відводила погляд, варто було натикнутися на когось з жінок. Сонячні промені, яким пощастило пробитися крізь товсті жалюзі, вигравали на її русявих кучерях. Зрештою, набравши повітря в груди, вона через силу промовила:

– Я знаю, що Ви дуже зайняті, і мені не варто сюди заходити, але… Чи… Чи не могли б Ви мені допомогти? Я… Дещо не дуже розумію, а Юрій Степанович каже, що «його тут немає», – останню фразу дівчина проговорила трохи тихіше і гундосніше, обережно пародіюючи начальникову манірність.

Марійка переглянулася з підлеглою. Та знизала плечами і повернулася до роботи. Настя дивилася то в підлогу, то на стіну, тому зрозуміти, до кого конкретно вона звертається, було важко, і напарниця не втратила можливості цим скористатися. Запала незручна мовчанка. Марійка ще декілька довгих митей тупилася у вже погаслий екран, а потім, всміхнувшись, промовила:

– Показуй давай, що там у тебе.

#оповідання 2/2

Чищу чернетки, ділюся з вами стареньким, але класненьким ✨☝️

Я перетнула межу 50% готового рукопису

Видалила "Соборні норни" з АО3, залишилася лише одненька глава, написана на позаминулорічний (!!!) #софтопад

Приходять смутні дні

Коли хтось мене запитає: Де нові оповідання, Софіє?
Я відповім: З'їли 150 сторінок відповідей до екзамену з ІУЛ

Поки маю перерву між диханням пилом граніту науки, розповім вам, чому "Замок Бровді" (Hatter's Castle) Кроніна є моїм улюбленим романом за всю історію існування літератури в моєму житті 🎩

(або "Замок капелюшника", як його переклало видавництво Апріорі, з яким нещодавно був курйоз, почитати детальніше можете тут на фейсбуці, а реакцію видавництва я вперше побачила у каналі Книгочитуна; якщо в двох словах - він з російської, і не просто калькований, а просто в тупу злизаний)

А тепер до хорошого - чому я дуже раджу вам почитати цей роман, мегакоротко і майже без спойлерів:

♦️ Колоритні персонажі. Ви знаєте мою любов до опуклих, багатограневих героїв, і "Замок капелюшника" - це приклад дуже детального опису і показу характерів сімейства та оточуючих. За їхньою взаємодією цікаво спостерігати

♦️ Це важка, але потрібна книга. Книг про домашню тиранію і насилля в наш час безліч, і це чуесно, що ця тема так активно піднімається, але саме сімейство Бровді показує, що саме буде, якщо все таки не слухати порад здорового глузду і терпіти. Бо більшість історій про аб'юзерів, що я зустрічала, закінчуються на тому, що героїня/герой йде (ну або аб'юзер стає котиком зайчиком і живуть вони довго і щасливо, але це в дуже клінічних випадках), але, я думаю, саме те, що персонажі цієї книги терпіли до останнього (подиху, здебільшого) кувалдою по голові стукнуло 11-річну мене і показало наслідки такого життя. Наслідки, з якими не хотів би стикнутися ніхто

Я навіть подумую провести якесь книжкове обговорення по цій книзі, коли вона офіційно і виправлена вийде друком - настільки сильно я її люблю 💔

Іду дивитися ту саму дискусію, про яку всі говорять зараз

Але я чуткам не вірю, тож зараз ми з вами будемо перевіряти, чи справді засновник МУРу зачморив пані Агеєву

Реакція тут: https://x.com/sofie_hood/status/1798377739206160879

Подивитися самому можна тут: https://www.youtube.com/live/zm1yR7hg4V8

Ух ти, Євген Лір пише книжку про підрив Каховської ГЕС, причому відразу англійською. Але українською також буде.

мої прародительки брали до рук ножі.
ножами приводили смерть до благої худоби:
кололи свиней, забивали дурних кролів.
убивці привчили себе не носити жалобу.

у глеки зливали життя і заносили в двір,
вступали у бруд: постоли набирались крові.
побожно молились. жаліли старих корів.
виймали з них душі, ласкаво складали додолу.

я змалечку вмію встромляти в невинних ніж.
я вмію лупити з них шкури, душити, колоти.
мені показали, як вбити, сказали - «ріж».
і я призвичаїла серце до тої роботи.

мої попередниці брали до рук ножі.
я їхнім імʼям присягнуся перед весіллям.
хай ще до одруження знає щасливий жених:
мене не принизити і не зробити тінню.
бо я ще з дитинства тягнулася до почвар.
боротись за себе - це праведно і потворно.

якщо він забуде моїх попереджень жар,
то запамʼятає, як біль роздирає горло.

ПОПРАВКА ВІД ЗНАЮЧОЇ ЛЮДИНИ НОМЕР ОДИН: У вірші використовується чотири тони, а не чотири звуки

ПОПРАВКА ВІД ЗНАЮЧОЇ ЛЮДИНИ НОМЕР ДВА: Ім'я автора Zhào Yuánrèn, причому перше - це прізвище, а друге - це ім'я. Вони трансприпізуються як Чжао Юаньжень або Джао Юаньжень, але не Рен.

Давайте підтримаємо Дарсі 🫂💔🌭

Цей канал називається "книги, код і коргі" і вчора я дізналася чого третій елемент назви в останні дні став періодично кульгати

Попередньо Дарсі поставили дисплазію ліктьових суглобів. Мені порекомендували звернутися до інших ортопедів ще, показати відео як він ходить, знімки рентгену і там вже вирішувати.

Але є імовірність що йому будемо робити операцію.

Поставте на цей допис емоджі з їжею, це Дарсі дуже підтримає

Макс Кідрук і новий левел книжкового маркетингу )

Це сьогодні на фестивалі FANCON в Києві.

Фото звідси