“The Child Thief”, звісно, похмурий, але й сам оригінал страшний, особливо якщо перечитувати в дорослому віці. А ще гарні алюзії на «Пітера Пена» є в книзі “An Awfully Big Adventure” (сама назва якої відсилає до цитати “To die will be an awfully big adventure”), я її дуже люблю та планую найближчим часом перечитати.

Окрім читання художньої літератури та іноді нонфіку в мене є ще одне книжкове захоплення, не повʼязане з текстами, щоправда десь на рік його закинула та взагалі з початку повномасштабного займалася ним менше, треба буде повернутися (але купувати матеріали до нього не припинила). Потім напишу докладніше, це пост, щоб нагадати собі.

🐾 Евакуація тварин з прифронтових регіонів. Як долучитися?

BlaBlaCar спільно з UAnimals запустили благодійну акцію, де кожен охочий може за 100 гривень придбати «віртуальний квиток» в евакуаційний рейс.

Усі кошти витратять на поїздки UAnimals на прифронтові території, зокрема оплатять пальне, переноски для тварин, корм, ліки та інше.

Деталі щодо того, як долучитись до евакуації — ось тут.

Фото: Reuters

@babel

Ото мені подобається, коли дарк романси позиціонують як щось такееее… не для слабких духом (при цьому зверхньо плюнувши у фанатів ромкомів), а порноарти до них виглядають буквально як цукрові скріни з «Клубу романтики»😄 Несмак, та ще й проблеми з анатомією.
А ще не розумію, чого всі такі просунуті, але на артах відвертий ґендерний дисбаланс в плані оголення, де sheela-na-gig?

Але я все ж чекаю, коли почнуть писати нормальні дарк романси, бо хотілося б чогось такого насправді небанального та темного з рівноправними партнерами, а не чергових хворих фантазій про маніяка-довбойоба та кволу дівчину. Жахає, що це потайки читають підлітки (не те що я в їхньому віці не підчитувала щось непідходяще, але принаймні твори про знущання з жінок мене не цікавили; та й все одно, краще б і те інше не читала).

Зібрала свої відгуки за 2024 рік:

«Гра Ріплі» тут і нижче, але ця серія в мене в принципі хаотично розкидана по каналу, люблю її.

Збірка оповідань про милих українських чортів та не тільки.

Шикарний роман О’Доног’ю, але не про Рейчел.

Друга частина горор-циклу Кінґфішер з небінарним персонажем в альтернативній Європі.

Брудна білизна, нонфік про РДУГ. Ще тут і тут.

Книга Брітні.

Сплячі дівчата, роман з детективною лінією про школу-пансіонат.

Моя улюблена частина пригод Ріплі.

“Boy Parts”, роман для тих, хто любить книжки про злих жінок.

Дистопічний детектив «Зимова могила».

Збірка оповідань для підлітків «Несподіване кіно».

Віршований роман на складну тему “Dear Medusa”.

«Цирцея» та її пошуки себе.

Чорний гумор, горор, «Холостяк» та пані єті.

Дивна книга Кідрука.

Роман про музиканта.

Веб-новела про фанатство.

Мемуари про жахливу мати.

Емоційний трилер Ліян Моріарті.

Останній роман про містера Ріплі.

Піранезі.

Сумні оповідання для дітей та не тільки, тут і нижче.

Лесбійський досвід самотності.

Ретелінґ «Гекльберрі Фінна».

Часові війни, мені не зайшло.

Лісовий бог, це було прекрасно.

Дебютний роман Мошфеґ.

Не дуже funny story.

Перша частина серії про Мерсі Томпсон.

#списки #прочитане2024

Обожнюю відгуки типу «книжка погана, але якщо ви довбойоб з поганим смаком, то вам сподобається» 🌝

Якщо що, книжка in question — «Моя темна Ванесса» 🌚

Певно, зроблю те, про що думаю майже 3 роки — перечитаю цю книгу.

На всяк випадок: це історія про дорослих людей, їм всім десь 30+ (обкладинка так, дуже дивна та кринжова, але саме через неї я свого часу звернула увагу на роман).

Неіронічно вважаю це одним із найкращих книжкових початків 😀
І вже помітила те, на що не звернула увагу при першому прочитанні: як епіграф взята цитата Шарля Фурʼє, дуже цікавого французького філософа, одного із засновників утопічного соціалізму, який, поміж іншим, виступав за права жінок та захищав право на одностатеві стосунки; вважається, що він першим вжив термін «фемінізм». Його ідеї, скажімо так, відіграють важливу роль у «Вавілонській вежі» Байєтт, і, певно, тому ці два романи на мене справили схоже враження. Якось треба буде почитати самого Фурʼє.

Невеликий відгук до перечитання, подивимось, як буде далі.

Beth Morgan. A Touch of Jen

Сюжет: тут у нас є не дуже щаслива, не дуже приємна та не дуже успішна пара, і здається, що вони зустрічаються лише через те, що більше ніхто на них не гляне. Алісія при цьому викликає співчуття, бо в неї явно серйозні проблеми (РХП, щось із психікою, вона навіть у клініці лежала), а Ремі просто бісявий тип, який при нагоді ображає її. Що в них спільного, так це нездорове захоплення Джен, колишньою колегою Ремі: вони обсесивно слідкують за її соцмережами, фантазують про неї в ліжку. І я спочатку думала, що це буде історія про поліаморію, і в фіналі Джен буде з Алісією. Ніколи я так не помилялася.

Це було дуже весело читати, такий нормальний міленіальський гумор та суспільна сатира, і мені було дуже дивно, чому такі низькі оцінки. Дочитала зрештою десь до половини: «А, ось чому!»🌚 Проте, незважаючи на цей твіст та деяку зміну тональності, книга продовжувала бути мерзенно чудовою (епізод із батьками Алісії просто ааааа!), тому я читала та дивувалася далі. Але потім я дійшла десь до фінальної чверті та все зрозуміла. Це просто відро крижаної води на голову та ніж у спину, ну не можна так робити, це порушення письменницького кодексу! Читала цю частину з жахом та огидою, була розчарована та роздратована, ну що це взагалі таке 😩 Та коли дійшла до останнього речення, все стало так, як повинно було бути. Так, це неправильно, так, це жахливо, але…

Потім побачила відгук з дещо іншим поглядом на події, і це теж логічно. При перечитуванні буду мати цю призму на увазі. Про що ж це був роман? В перший раз для мене він дивним чином виявився про кохання, хоча я противилася цьому. Якщо ж орієнтуватися на оцей погляд, то це роман про дещо жахливе (хех, не те що й перший досвід був без цього). Як буде цього разу? Подивимось.

Я цю книгу люблю, але нас, збоченців, мало, і думаю, що це приблизно той самий невеликий відсоток людей, які обожнюють та регулярно передивляються фільм 1980 року «Заборонена зона» (він теж жахливий та огидний, але все одно 😍)

Цікавий факт: на сторінках роману зʼявляється Джейк Джилленгол. У мене немає пояснення цьому факту.

#читаю_зараз #atouchofjen

От би хтось написав реалістичний любовний роман про мільярдера чи просто розпусного боса, який через домагання на роботі потрапляє до вʼязниці, втрачає свою компанію та й на додачу підчеплює щось венеричне через нелюбов до презервативів. Це я почитала відгуки на «Дрібним шрифтом» 😐